Попри спротив громади, в Ірпені забудовують річку, наражаючи на небезпеку всю околицю включно зі столицею.
У ніч на 26-е лютого і кілька днів тому мешканці західної околиці столиці могли відчувати у повітрі запах паленого торфу. І могли зауважити, що “цього року якось рано”. Адже зазвичай торф у заплаві річки Ірпінь горить під час літньої спеки.
Але цього разу “запалювала” не природа. Торф’яники просто під боком у киян підпалили люди. Аби “викурити” із заплави активістів, які заважають забудові – чи не наймасштабнішому проекту в рамках великого перетворення колись зеленого Ірпеня на “бетонне гетто”.
Заплава річки Ірпінь – це територія, яка розкинулась по обидва боки мосту “нової” траси із Києва з району Новобіличі перед самим в’їздом у місто. Площа заплави – понад 364 га, або 520 футбольних полів типу НСК “Олімпійський”. Кількість квартир, які можна тут побудувати, перевищує сотні тисяч.
Це ласий шмат землі, де за генпланом-2012 року планували створити зону рекреації – лугопарк для відпочинку місцевих мешканців. Але виявилося, що забудова заплави нині – велика мрія місцевої влади в Ірпені.
Її узаконили “оновленим” генеральним планом, ухваленим наприкінці минулого року в міськраді за участю “тітушок” і під гучні протести громадських активістів.
Протистояння було настільки гарячим, що народні депутати ініціювали проведення дострокових виборів міської ради – на додачу до виборів мера, які і так давно вже мали провести, бо формально Володимир Карплюк подав у відставку ще 2 серпня 2018 року.
За масштабами проект забудови заплави нагадує підняття цілини в Середній Азії в радянські часи: на території пустки збираються звести “місто-сад”. Однак ірпінська “цілина” може відповісти ненажерливим забудовникам набагато жорсткіше і набагато швидше, ніж за союзу.
Проблемна зона
Справа в тому, що забудова несе масу проблем, про які говорять і екологи (минулого року Інститут водних проблем і меліорації НААНУ провів комплексну експертизу території), і громадські активісти.
Передусім це ризики підтоплення нових будинків, адже ґрунтові води тут залягають дуже близько до поверхні, а 10-поверхівки споруджують, засипаючи меліоративні канали. І це навіть без урахування сильних повеней, які кожні 5-10 років виводять річку Ірпінь далеко з берегів, піднімаючи рівень води ще вище.
Через порушення роботи дренажної системи радянських часів, якою оперезана вся заплава, можуть бути проблеми із відведенням ґрунтових вод із довколишніх садиб в радіусі 300-350 метрів від новобудов.
Крім того, через ці ж проблеми можуть почастішати спалахи торф’яників – не найприємніше сусідство і для новоселів, і для киян.
Також планована забудова супроводжується низкою порушень законодавства.
Територія розташована за межами міста і міська рада просто не мала права її розплановувати під забудову.
Крім того, це ще й сільгоспземлі та пасовища, зміна цільового призначення яких мала б відбуватися за особливою процедурою.
Хронологія підвищення градусу
24 січня 2019 року на черговій сесії міської ради знову повернулися до питання заплави – і в порушення закону дозволили “видобуток” торфу на приватній ділянці на заплаві.
Робити цього вони теж не мали права, бо торф’яники – особливо цінні ґрунти, ними може розпоряджатися тільки Кабмін.
Ще восени 2018 року на заплаві заради забудови зламали ірпінський шлюз, аби спустити воду до мінімуму – щоб вона не заважала роботі техніки. Щоправда, водгосп мав для такого формальний привід – звернення сільгосппідприємства, яким річка начебто заважала збирати урожай.
Взимку на річці Ірпінь почала гинути риба, бо рівень води подекуди опустився до 10-15 см замість звичних метра-півтора. А перший екскаватор та вантажівки з’явилася 4 лютого – почався видобуток торфу на земельних ділянках в районі 6 шлюзу.
Куди і на яких підставах вивозять торф – неясно, а от будівельне сміття, яким засипають порожнечу, що утворюється – очевидно, “фундамент” для майбутніх новобудов.
Місцеві активісти, які протистоять забудовам, об’єднали зусилля із екологами, аби зупинити свавільне перетворення річки Ірпінь на болото, а її заплави – на черговий спальний мікрорайон Києва та ще й з ризиками для життя людей. І прийшли фізично захищати територію.
Видобуток торфу тимчасово вдалося зупинити, частина техніки зникла. Проте вже в наступні дні беззаконня відновилося.
Із перемінним успіхом протягом тижня завдяки постійному чергуванню активістам вдавалося “відловлювати” вантажівки та екскаватори без належних документів.
Чергового піку протистояння досягло у ніч із 16 на 17 лютого, коли депутату Ірпінської міської ради Лаврентію Кухалейшвілі у дворі власного будинку спалили машину. Він був одним із організаторів акцій протесту, особисто збирав напередодні понад 100 людей і зупиняв техніку на заплаві.
Це, до слова, вже другий автомобіль, який Лаврентію спалили через його активну громадянську позицію і постійний захист зелених зон, протистояння незаконним забудовам.
Та і на цьому помста забудовників не скінчилась. За кілька днів стався напад на 18-річного активіста Артема Левківського, який також активно агітує людей протестувати проти забудови річки. Йому невідомі бризнули в обличчя з балончика, попередньо заламавши руки в центрі міста, коли студент повертався з акції під міською радою.
Схоже, заплаву таки дуже хочеться перетворити на бетонні джунглі, дотично зруйнувавши екосистему річки, поставивши під загрозу життя майбутніх новоселів і здоров’я киян із західних околиць.
Джерело грошей
До чого тут все-таки вибори, спитаєте ви? Справа в тому, що колишній мер Ірпеня Володимир Карплюк, який стоїть за незаконною забудовою, буде, судячи з усього, погодженим кандидатом у народні депутати від партії влади (якою б вона не була після президентських виборів).
А відтак, що більше будинків йому із молодшими партнерами вдасться звести на підзвітній чи навіть не належній їм території, то більше грошей вони зможуть виручити для проведення виборчої кампанії.
Нині ж Карплюка сприймають як відповідального за “результат” для влади на президентських виборах, від якого і буде залежати остаточна підтримка на парламентських. Завдяки яким Карплюк дуже хоче отримати недоторканість і уникнути відповідальності за всіма кримінальними справами, що “висять” у нього над головою.
Саме тому заплава – це не проект із розбудови міста чи створення нового затишного мікрорайону із турботою про його мешканців. Це купи необлікованої, неоподаткованої готівки, які можуть і повинні піти на закупку будь-яких технологій, що дозволять колишньому меру стати парламентарем.
Шкода лише, що громада геть не поділяє таких планів скандального екс-очільника.
Спеціально для УП
ОЛЕКСІЙ ЗІНЕВИЧ,
громадський діяч, засновник проекту “Громадська Ініціатива” та ІА “Погляд”
