– Які знакові політичні події, на ваш погляд, сталися у Приірпінні саме у 2018?
– Якщо брати наш регіон, то знаковими подіями є для мене, перш за все, об’єднання опозиційних сил Приірпіння на фоні тих корупційних скандалів, які відбуваються в нашому регіоні.
Окрім того, для мене знаковими є об’єднання бучанської громади. Тобто сформувалась дуже потужна громада з 20-ти населених пунктів, що поруч з Ірпенем, і показала, яким чином об’єднуватися, на яких засадах і так далі.
Знаковим був кінець цього року, коли відбувся скандал з генеральним планом Ірпеня, тому що він показав справжнє обличчя влади, – всі люди побачили, що вона нехтує думкою громади, і це буде мати наслідки в майбутньому році.
– Які саме наслідки це буде мати?
– Перш за все, міська рада показала нелегітимність в очах громади, тому що по факту відбулась ганебна процедура, починаючи від фейкових громадських слухань і закінчуючи прийняттям документу, із залученням “тітушок” і “бюджетників”, коли думка громади не була врахована і “протягнули” саме те, що хотіли забудовники. А забудовники — це вузьке коло наближених до колишнього мера осіб, які заробляють кошти і по факту перетворили місто у бізнесовий проект задля власного збагачення.
– Але ж вони стверджують, що вони врятували зелені зони…
– Насправді, це є маніпуляцією – вони залишили в генплані зеленими ті шматки землі, які не змогли вивести під забудову через свої схеми. Наприклад, що якщо брати 15 гектарів лісу біля водоканалу, то ми цю землю разом з громадою і прокуратурою відстоювали, а Карплюк підписував документи на її забудову.
Це є фактом, ці документи є у відкритому доступі в інтернеті, ми їх публікували. Разом з тим він (Карплюк — ред.) показує, що вони захистили. Як же вони захистили, якщо ІМР навіть подавала апеляцію після того, коли прокуратура виграла суд першої інстанції?! Тобто вони хотіли віддати весь ліс під забудову, але коли програли апеляцію кажуть, що захистили 15 га лісу.
Вони також говорять про ще 25 га зелених зон – про так звані парки і ще кілька ділянок. Але, якщо уважно подивитися, то всі ці куточки Ірпеня відстоювала саме громада. І саме заслугою громади є те, що ці зелені зони залишились для наших дітей, а не пішли під сокиру.
– Ситуація з генпланом — це топ-скандал року, але були й інші скандали, пов’язані з землею і з лісом. Чому їх так багато?
– Майже кожен місяць у нашому регіоні виникають скандали в тому чи іншому вигляді, – це і ДСО, там де паркан ламали, це і “Кампа” – там, де тітушок поліція з автоматами зупиняла людей, це і так званий ЖК “Школа”. Тобто скандалів було, насправді, багато і вони є свідченням тієї напруги, яка є в Приірпінні через стрімку забудову всього без належного розвитку інфраструктури.
– Особисто для вас, це були очікувані події?
– Для мене ці події були очікувані, тому що в місті відсутня система стримування і противаг. Тобто є монополізація влади, є диктатура забудовників — назвемо ці речі своїми іменами. Відповідно, влада і забудовники мають певний карт-бланш від існуючої центральної влади на те, що вони роблять тут. Тож супротив громади, відповідно, посилюється на противагу таким нахабним діям і йде дуже суттєва консолідація людей.
Якщо рік тому я не міг сказати, що люди об’єднані, то зараз зухвалі дії влади і ті події, які відбуваються в Ірпені дають людям розуміння, що ще 5 років і місто перетвориться на бетонне гетто, Це вже реально розуміють всі. Це є дуже суттєвим об’єднуючим мотивом для тих людей, яким це не подобається, для опозиції, для тих, хто вважає, що той шлях, який пропонують забудовники, не є прийнятним для більшості громади Ірпеня. Це по факту збагачення невеликої групи осіб за рахунок ресурсів громади.
– Але завдяки тітушкам сили на боці влади таки — так виходить?
– Насправді, сила на боці громади, тому що громада Ірпеня має дуже суттєве джерело поповнення власних рядів за рахунок тих людей, у яких “відкриваються очі”.
Очікую, що 2019 рік буде переломним. Ніякі тітушки не зможуть сказати вирішальне слово у розвитку нашого міста. Те, що тітушок залучають для боротьби зі своїми ж людьми, які живуть в Ірпені і люблять Ірпінь, які небайдужі і готові діяти, – є ганьбою для тих, хто їх привозить і ганьбою для тих, хто за спинами спортивних хлопців приймає рішення, що суперечать волі громади.
