Ірпінь – бетонне гетто: Між «спальником» Києва і бандитським Гарлемом

Минув місяць відтоді, як депутати Ірпеня зі скандалом за лічені секунди під наглядом тітушок прийняли новий генеральний план міста, незважаючи на протести громади. Проте документ досі не оприлюднено.

Замість нього сайт Ірпінської міської ради видає помилку. І це не випадкова помилка: так влада Ірпеня “оприлюднює” рішення, які насправді хоче приховати.

На цьому тижні буде ще одна важлива дата: минає рік, як депутати міста начебто обмежили висотну забудову 5-ма поверхами. Це рішення від 25 січня 2018 року є на сайті Ірпінської міської ради.

Але правда полягає в тому, що за рік після його прийняття в місті будується або розпочато будівництво з нуля не менше ніж 20 висоток на 10-ть і навіть 16-ть поверхів. В чому легко переконатися, зайшовши на будь-який з сайтів, який продає квартири Ірпеня.

Голосуючи за обмеження торік, депутати-забудовники, які контролюють більшість в міськраді, добре розуміли, що не будуть його виконувати.

Увесь січень активісти Ірпеня вивчають той єдиний фрагмент з оновленого генплану, який влада змогла оприлюднити – карту-оновлене креслення. Нові висотки там заплановані скрізь, де, здавалося б, ще був шанс зберегти лісок чи сквер на кілька десятків дерев.

І це вже проблема не лише нашого міста, а й усього Києва, який отримає шалене соціальне навантаження за рахунок передмістя.

Бо навіть садочки і школи в зоні наявної висотної забудови Ірпеня виявилися “зайвими” для забудовників. Депутати цинічно перемістили всі ці заклади освіти на околиці міста – на заплаву річок, або ж в ті зелені зони, які громада відстоює в судах як землі рекреації, і де точно поблизу немає висотних будинків.

Мораторій на забудову

Оприлюднена карта оновленого генплану, проти якого виступила громада, подавши понад дві тисячі заперечень і кілька позовів до суду, підтвердила найгірші очікування. Більшість депутатів Ірпеня наосліп підмахнули план перетворення Ірпеня на бетонне гетто без зручної інфраструктури і навіть без шансів збудувати її в майбутньому, оскільки вся поки що вільна від будинків земля запланована під нові багатоповерхівки.

Таким чином генплан став найбільшим викликом для кожного мешканця Ірпеня. Якщо досі говорили про подвоєння населення міста на фактично ту саму інфраструктуру, то в найближчі роки нас очікує потроєння.

З проектів документів ми знаємо цифру – під нове житлове будівництво забудовники планують використати ще 150 гектарів земель. Це в місті, де вже все щільно забудоване, окрім лісів по периметру та заплави річок Ірпінь і Бучанка.

Читайте ще:   «Ірпінські вибори»: уроки для майбутнього президента

Яка є цьому альтернатива? Моя думка така: забудова Ірпеня має зупинитися, зокрема, потрібно зупинити забудову заплави річки Ірпінь, бо це нищить річку. Висотність в місті має бути жорстко обмежена 5 поверхами: саме 5, а не 7, а в приватному секторі — таунхаузами і дуплексами.

Оскільки землі та комунікацій під висотну забудову в місті немає, забудовників слід обмежити, по-перше, реальним генпланом, прийнятим публічно та відкрито, з урахуваннями думки мешканців Ірпеня, а по-друге, поверховістю будівництва.

5 поверхів – це типова для Ірпеня забудова. Мережі, вулиці, комунікації, планування території нашого колись курортного міста – все це було розраховано на помірну кількість жителів, а не на варіант Троєщини чи Позняків.

Щоб будувати 10-ти та 16-поверхові комплекси, спочатку потрібно змінити всі комунікації у місті, а також звести нову підстанцію, інакше електрику і надалі вибиватиме щотижня, як ми це бачимо нинішньою зимою. Потрібно спроектувати та побудувати нові вулиці, додати мінімум 3 нові школи та 10 садочків, а зараз це нереально.

Альтернативний Ірпінь

Ірпінь не повинен бути спальним районом Києва, яким його нині розбудовують. А нові райони висотної забудови не повинні перетворитися на криміналізований і конфліктний “Гарлем”, де мешканці одного будинку б’ються з іншим за проїзди, парковки та навіть піший прохід до садочка, як ми це спостерігаємо в Ірпені нині.

Вся забудова територій має відбуватися відповідно до плану детальної забудови, погодженого з усіма сусідами по периметру. Міська рада не повинна приймати об’єкт у забудовника, якщо той не виконав обіцяне сусідам і Ірпеню.

Якщо поговоримо про долю двох річок – Бучанки та Ірпеня, – то на їхній заплаві (або “поймі”, як кажуть у нас в місті) не можна будувати нічого – це має бути тільки зона рекреації.

Знаю, що в місті у відповідь дорікають тим, що “зараз там смітник”. Але в Ірпені смітник – це завжди передісторія нової забудови, бо сміття у заплаву вивозять саме забудовники з мовчазної згоди місцевої влади.

З одного боку, це спосіб утилізації побутового та промислового сміття і землі з-під фундаментів уже збудованих будинків, з іншого – аргумент проти інших видів бізнесу, цілком можливих на берегах річки. Мовляв, подивіться, яка тут морква буде рости, який лугопарк, якщо тут смітник? Давайте замість нього зробимо парковку і поставимо висотки.

Читайте ще:   Як громадам досягати перемог. Приклад опозиції Ірпеня для інших українських міст

Правда полягає також у тому, що в Ірпені вже давно невигідно чесно будувати. А “дешеві квартири” і профіт забудовники отримують за рахунок безкоштовної комунальної землі і того, щоб бюджет міста оплачує їхні витрати на інфраструктуру.

Всі забудови — це піраміди: одні висотки інвесторів за рахунок інвесторів, які вкладають гроші у новий котлован. Це “схема Карплюка”, який покращив винахід попередників, коли фізична особа начебто будує житловий комплекс з іншою фізособою, повністю уникаючи податків.

Тож в Ірпеня по суті немає будівельних компаній: сотні багатоповерхових будинків тут зводять як співфінасування групи фізичних осіб, бо все, що отримують забудовники як фірму, – це “відділи продажів”.

Знаючи забудовників особисто, я точно можу сказати, що питання з масовою і хаотичною забудовою в Ірпені можна зупинити. Вони всі також втомилися від хаотичної забудови, від тиску з боку влади міста і хочуть правил.

Школи та садочки

Якщо говоримо про школи і садочки, то нині ключове питання – де їх розміщувати, якщо в районах компактної забудови земельні ділянки під них не залишили, бо забудувано все надто щільно?

Разом з мораторієм на висотну забудову в Ірпені треба провести земельний аудит. Переконаний, що він покаже, що ще є ділянки комунальної землі, щоб вирішити проблеми у сфері дошкілля та освіти Ірпеня. Так, на них поклали око провладні забудовники, але ж місту потрібні заклади освіти, а не нові квадратні метри!

Уже очевидно, що має бути кілька напрямків, які дозволять зняти напругу щодо школярів і дошкільнят Ірпеня в короткі строки.

Перший напрямок: треба підсилити та модернізувати ті 6 старих шкіл, які ми маємо в місті.

Другий напрямок: позначити, де можуть бути нові комунальні заклади на карті міста. Підкреслюю: в межах Ірпеня, в місцях компактної висотної забудови, а не десь там, на околицях, куди діти без батьків не доїдуть.

Під дитсадки нам треба по 60 соток землі, під школи – 2-3 гектари. При раціональному підході на даний момент земельне питання для шкіл і садків ще можна вирішити. Але якщо забудовники здійснять те ущільнення, закладене в незаконно прийнятому генплані, зробити це буде дуже складно. Бо діти не можуть вчитися в парках – це вже всім очевидно.

Читайте ще:   Воєнний стан. Що це змінює для Ірпеня?

Я також розглядаю третій напрямок — приватну ініціативу та приватні заклади. Адже відомо, що поки влада спить, саме підприємці Ірпеня уже взяли на себе відповідальність за вирішення цієї проблеми.

Треба створювати умови таким людям для розвитку – допомогти організаційно, з комунікаціями, з дозвільними документами, з рекламою та залученням компетентних людей. У місто приїхало багато нових спеціалістів, які готові тут працювати – це треба заохочувати і підтримувати.

Зараз ми бачимо, що влада не має бажання вирішувати ці питання, а, навпаки, масовою видачею дозволів на забудову лише загострює їх. Тож час діяти.

Потрібно швидко змінити підходи до містобудування, до поверховості в Ірпені, а також до освіти в місті, поки ситуацію все ще можна вивести з тієї напруги, яка склалася за останні 4 роки.

Ірпінь повинен бути самодостатнім містом і розвиватися гармонійно та самостійно, а не перетворюватися на спальний район столиці, навішуючи вирішення всіх інфраструктурних проблем на Київ.

Олексій Зіневич, спеціально для УП

Опубліковано в категорії: Блог

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *