Якщо не зупинити процес забудови передмістя столиці і дозволити місцевій владі безконтрольно знищувати природні ресурси кожного міста та містечка, то через пару років передмістя мегаполісів України назавжди втратять свою зелену спадщину, яку століттями зберігали наші батьки та діди…
Наша столиця по периметру оточена лісами і це не шмат землі для забудови. Це міста, які ще до недавна викликали відчуття спокою та свободи – чисте повітря, вільний простір, високі дерева, зелень, дитячі табори, санаторії… До прикладу, рідний мені приірпінський край завжди був місцем творчості для письменників, художників, поетів… Ірпінь, Буча, Ворзель……це були міста, в яких можна було дихати на повні груди. Сьогодні картинка разюче змінилася – на зміну зеленим рекреаційним зонам приходить тотальна забудова невиправдано великих масштабів. До прикладу, раніше Ірпінь був містом в лісі, а зараз це місто в якому лісові квартали, перетворюються на бетонні лабіринти, щільні мурашники, і все це завдяки рішенням місцевої влади.
Так, візуально центр міста з набудованими за бюджетні кошти фонтанами, парками – стає привабливішим. Гості зі столиці їдуть, щоб помилуватись черговою, облаштованою на місці зрубаного лісу, “клумбою”. Але давайте більш свідомо подивимося на ситуацію. Центральна площа “міста парків” Ірпеня, як “охрестила” його місцева влада, коштувала бюджету міста 200 мільйонів, водночас нових садочків, шкіл, чи лікарні врешті-решт, яка обійдеться максимум у 60 мільйонів, у місті чомусь не з’явилося. Для запису дитини в садочок необхідно роками знаходитися в черзі, школи переповнені – маленькі діти навчаються у 2-3 зміни… На жаль, всі ці проблеми покупці “дешевої” нерухомості в передмісті помічають лише, коли починають особисто стикатися з тим чи іншим “недочьотом” місцевої інфраструктури.
Міста у передмісті на межі енергетичної кризи
Лише за три останні роки кількість жителів міста Ірпінь виросло вдвічі — з 42 тис до 90 тис. Інфраструктура не в змозі витримати таке навантаження, а місцева влада не дуже переймається питаннями комунікації (електрики, водопостачання, каналізації), дорогами, садочками, школами, лікарнями.
Міста у передмісті сьогодні опинились на межі енергетичної кризи! Мешканці вже потерпають від низької якості води, і наразі є ризик одного дня залишитися без питної води, бо навіть з бурінням додаткових свердловин, масштаби та швидкість її використання перевищують запас.
Незаконна вирубка столітніх грабів і дубів, безконтрольний продаж землі, масове неконтрольоване знищення вікових лісів – нажаль, сьогодні таку політику розбудови та розвитку обирають місцеві чиновники. Влада, яка була обрана громадою міста, повинна працювати для громади та реагувати і вирішувати ті проблеми, які сьогодні важливі майже для кожної родини.
Якщо не зупинити цей процес і дозволити місцевій влади безконтрольно знищувати ресурси нашого міста та громади, то через пару років наші міста назавжди втратять свою зелену спадщину, яку століттями зберігали наші батьки та діди. Мешканці Бучі, Ворзеля, Гостомеля, інших міст Київщини погодяться зі мною, бо проблеми, які сьогодні турбують жителів нашого краю – дуже схожі.
Ми повинні виховати в собі нетерпимість до вчинків чиновників, які порушують наші права, ми повинні навчитися відстоювати свої інтереси. Меседж “краде, але щось робить” треба викорінювати з нашої свідомості. Так не має бути! Це не є нормою!
Особисто я бачу лише один шлях позитивного розвитку околишніх міст столиці – формування сильного самостійного місцевого самоврядування, потужної місцевої громади. Містяни мають повне право вносити корективи у рішення влади, які безпосередньо стосуються їх майбутнього. Це є нормою для країни, яка намагається вибудувати прозору систему керівництва та контролю за використанням ресурсів та коштів, для країни, яка намагається подолати корупцію. Я багато подорожую і бачу, що в європейських містах громада є рушійною силою та бере активну участь в розвитку міста чи селища.
І лукавлять ті, хто намагається вкласти в голову мешканців думку, що все буде забудоване висотками і альтернативи іншого розвитку міст немає. Від нас, свідомої громади кожного міста та селища залежить яке середовище проживання ми побудуємо.
Очевидно, що владним структурам не вигідно все пояснювати громадянам та виховувати свідомих громадян, які будуть контролювати її дії. Деякі люди й досі вірять, що територіальний бюджет формує центральна влада України. Є версти населення, які ще не встигли, чи не змогли розібратися в сенсі реформи децентралізації – вони не розуміють, що на місцевому рівні зосереджені великі ресурси і бюджет у руках місцевої влади. Децентралізація, до речі, – одна із причин необхідності контролювати діяльність влади. І таких питань безліч. А люди мають розуміти, що відбувається. Вони повинні мати достатньо відомостей про роботу керівного апарату, бо лише так вони зможуть приймати зважені рішення.
Кожний з нас має відчувати власну відповідальність за те, що відбувається у місті і країні. Ми не маємо морального права бути просто спостерігачами – просто говорити про проблеми та скаржитися на владу – це безцільна витрата власних ресурсів. Громадяни, ми маємо усвідомити — лише власними діями можна змінювати ситуацію у місті чи на селі, врешті решт — державі. І починати треба з усвідомлення власних прав — права обирати своє життя сьогодні і майбутнє для своїх дітей завтра.
Джерело: lb.ua
