У другому турі Володимир Зеленський здобув в Ірпені впевнену перемогу: перевага на більшості дільниць — у 1,5-2 рази.
Як і в багатьох інших регіонах, у столичному передмісті голосували не тільки «за», а й «проти».
Передусім — проти уособлення сили чинного президента в місті — Володимира Карплюка.
Попри повітряні замки, які він та його команда будували для Порошенка в 95-му виборчому окрузі, громада чітко висловилась проти такого «друга».
Можна по-різному ставитися до корупційних скандалів та їхнього впливу на громадську думку, однак навряд чи хтось буде заперечувати, що вирішальної ролі для виборця вони не відіграють.
Поза межами Фейсбук-спільноти і трохи далі, ніж 20-30 кілометрів за кільцевою дорогою міста-мільйонника навряд чи хтось зможе чітко і ясно пояснити, хто такий Павло Демчина, в чому “провина” Сергія Семочка і чим конкретно займалися Олег Свинарчук і Олег Гладковський (бо пересічні громадяни досі вважають, що це дві різні людини). Що вже казати про значення таких скандалів для політичного рейтингу першої особи.
Інша справа, якщо ви заведете розмову про те, кого підтримує на виборах місцевий мер, депутат чи голова обласної адміністрації. Симпатії до кандидата «вищого рівня» очевидно мали б бути прямо пропорційні рівню реальної підтримки «провайдера» його ідей на місцях.
Якщо мера чи депутата люблять — чи то за дороги, чи то за дитячі свята, чи то за парк із лавками, — шанси вийти у фаворити у того кандидата, на якого він поставить, в цьому конкретному місті суттєво зростуть.
А от у випадку, коли місцеві еліти не користуються реальною довірою, а лише імітують народну любов, вибудовуючи невиправдані очікування «свого» кандидата на отримання гідного результату, виходить так, як вийшло на цих виборах в Ірпені.
Формально, за соціологічними опитуваннями, тут останніми роками постійно лідирує партія «Нові обличчя» на чолі з колишнім міським головою Володимиром Карплюком. У партію входять більшість місцевих забудовників, апарат міської ради, керівництво комунальних підприємств.
Завдяки своєму нібито «беззаперечному» авторитету Карплюк отримав право бути закріпленим за 95-м округом від «партії влади» — Блоку Петра Порошенка.
Не варто повторювати: про міську раду, всіяну агітацією БПП, і про вибудувану в місті «сітку» — як би її не заперечував сам Петро Олексійович — чули всі.
Та саме «реальні справи» Карплюка у регіоні призвели в результаті до такого результату в місті чинного глави держави.
Голосуванням за Зеленського люди, серед іншого, резонно сказали: навіщо нам президент, «представник» якого нещадно вирубує зелень під хаотичну забудову, створює масштабні схеми ухилення від сплати податків, тримає в страху місцевий бізнес, і взагалі ходить під кількома кримінальними справами?
Про те, наскільки швидкоплинною є уявна «народна любов», свідчать і опитування щодо готовності підтримати кандидатів на виборах до міської ради.
Попри тотальну присутність у місті «Нових облич» та їхніх ініціатив, «кропітку роботу» із малозабезпеченими і знедоленими — перше місце в опитуванні посідає партія майбутнього президента «Слуга народу».
Причому більшість вона виборює саме за рахунок більш молодого і освіченого електорату, який в цілому по країні відчув себе набагато впевненіше, ніж на попередніх волевиявленнях.
У чому урок для Петра Порошенка — зрозуміло. Токсичні регіональні «еліти» в команді — відповідний результат на місцях попри визначні досягнення всеукраїнського масштабу.
Які ж висновки має зробити Володимир Зеленський?
Ретельним має бути не лише добір «ядерної команди», але й членів ширшої мережі.
Попри наявність мільйонів прихильників і десятків тисяч пристрастних фанатів, далеко не кожен із них, на жаль, зможе посилити позиції нової влади на шляху реформ.
Першим серйозним випробуванням стане карт-бланш, який партія «Слуга народу» отримує напередодні парламенських виборів. Близько 80-100 людей можуть реально стати народними депутатами від нової і нікому не відомої поки що політичної сили.
Друге випробування — у середньостроковій перспективі — буде ще більшим: на виборах до місцевих рад від “Слуги народу” доведеться відправляти дуже різношерстну публіку, і в критичні моменти вона може потягнути на дно весь корабель.
Олексій Зіневич, спеціально для УП
